В День пам’яті жертв Голодоморів ми не могли не згадати про мільйони українців, які загинули страшною смертю протягом 1921-1947 років та про Національний музей Голодомору-геноциду в Києві (розташований на Печерську по вул. Лаврська, 3), який присвячений злочину Голодомору-геноциду в Україні.
Взагалі, радянський режим протягом всього свого існування хотів знищити українців і з 1921 по 1947 роки тричі намагався ліквідувати український народ фізично, перетворюючи «країну робітників» на «фабрику смерті». Кати відбирали хліб і будь-яку їжу в селян, саджали й розстрілювали їх за «5 колосків», брали в оточення села, щоб люди не могли втекти в міста.
За 3 Голодомори на території України було винищено мільйони людей, тільки людські втрати від великого голоду 1932-1933 років становлять майже 4 мільйони осіб – 13% населення тодішньої УРСР. Через акт геноциду проти українців не народилося понад 6 мільйонів дітей, саме існування української нації було під загрозою!
Перша черга Національного музею (Меморіал жертв Голодомору) зведена у 2008-2010 роках для увічнення пам’яті мільйонів людей, які загинули від штучно створеного у 1932-1933 рр. керівництвом СРСР голоду, що став інструментом здійснення геноциду українського народу
Структура та експозиції
Музей складається з меморіальної частини, до якої входять:
та Зали пам’яті, що фактично виконує функцію музею.
Янголи при вході до меморіалу
На початку алеї, при вході до Меморіального комплексу, з обох сторін розміщені скульптури янголів-охоронців душ померлих у лихоліття Голодомору. Ця композиція є своєрідним вхідним порталом, за яким далі розкривається площа Меморіалу
Скульптурна композиція «Гірка пам’ять дитинства»
По центру площі розташована скульптура дівчинки «Гірка пам’ять дитинства», яка нагадує про трагічну долю найвразливішої категорії жертв Голодомору – дітей. Достатньо навіть кілька секунд поглянути на цю скульптуру, вираз обличчя дівчинки та засмучені очі, в яких відображається безкрая безодня смутку, щоб зрозуміти – Народному художнику України Анатолію Гайдамаці вдалося передати стан та емоції дитини, яка виживала в часи продовольчого геноциду.
А 5 пшеничних колосків у руках дівчинки символізують сумнозвісний «Закон про п’ять колосків» за яким до обвинувачених у розкраданні колгоспного майна селян застосовували 10-річне ув’язнення, а до так званих «куркулів» та організованих груп людей – розстріл з конфіскацією майна. Не були виключенням навіть діти і старі люди, які намагалися врятуватися від голодної смерті. Крадіжкою державного майна вважалися навіть декілька колосків, зірваних дитиною, декілька замерзлих картоплин знайдених на колгоспному полі
Свіча пам’яті є символом незнищенності пам’яті українського народу про Голодомор
Заввишки свіча 30 метрів і орнаментована скляними хрестами різної величини, що символізують душі померлих від Голодомору. Малі хрести символізують душі маленьких дітей, хрести більшого розміру – дорослих.
І хоча мені не вдалося побачити музей з середини, оскільки під час експедиції Via Regia Ukraine він був зачинений у зв’язку з будівництвом 2-ї черги (буде тривати до кінця 2023 року), але навіть ті символічні скульптури та монументи, що розміщені ззовні, вразили мене до глибини душі і ніколи не дозволять забути цей жахливий і сумний період нашої історії.
Пам’ятаємо та шануємо!
P.S.
Нажаль, події 1921-1923 рр. та 1946-1947 рр. кваліфікуються як масовий голод, геноцидний характер якого наразі не доведено. Отже, вживання слова «голодомор» у множині нівелює поняття Голодомору 1932-1933 рр. як геноциду, викликає критику з боку світової спільноти та опонентів, і є приводом для невизнання Голодомору як геноциду Українського народу. Дізнатися більше
Ще кілька цікавих фактів про міжнародне визнання голодомору та геноциду українського народу
