Історичний коридор Via Regia в Україні в період Київської Русі - ViaRegiaUkraine

Історичний коридор Via Regia в Україні в період Київської Русі

Існує цілий ряд документів та знахідок періоду VIII-X ст., які підтверджують обмін між королівством франків та слов’янськими землями. Сполучення на схід захищалось слов’янськими валовими спорудженнями та фортецями, на місці яких пізніше виникли міста.

У період існування Київської Русі її територію пересікали три міжнародні артерії: Бурштиновий шлях (з Балтійського моря в Чорне через Віслу, Сян і Дністер), шлях із варяг у греки (з Балтійського моря в Чорне через Неву, Ладогу, Волхов і Дніпро) та шлях з Булгару на Волзі в Кордовський халіфат в Іспанії (по Волзі та Оці, далі через Чернігівську землю на Київ – Галич – Перемишль – Краків – Прагу – Регенсбург – Трір). Останній шлях, який пересікав майже всю Європу, можна назвати Via Regia – трансєвропейським шляхом.

Сформувався він у Х ст., коли після прийняття мусульманства Чорна Булгарія з центром у Булгарі на Волзі (нині Казань) трансформувалася у потужну торгову державу, пов’язану через Хорезм з великим шовковим шляхом в обхід Хозарії. З ХІ ст. цей шлях став основним транзитним європейським шляхом.

Поки не було розвинених твердих ґрунтових доріг основне сполучення відбувалося річковими шляхами. При цьому на Русі використовували лоді – малі дракари вікінгів, які мали малу осадку на воді, могли іти під веслами або під парусом, легко перетягувалися на катках по суходолу між річками.

По Via Regia в столицю Русі поступали шовк, предмети розкоші, прянощі, інші східні товари та північні хутра. У зворотньому напрямку йшли раби, мед, віск та ремісничі вироби. В Києві Віа Регіа перетиналася з Шляхом із варяг у греки, через який сюди потрапляли візантійський та скандинавський імпорт.

В реконструйованому вигляді українська частину Via Regia станом на XI–XIV ст. виглядає так:

Київ – Корець – Острог – Луцьк – Львів – Перемишль.

Або більш детально: Київ – Житомир – Новоград-Волинський (літописний Звягель) – Корець (столиця Корецького князівства) – Острог – Рівне – Клевань – Олика (пізніша столиця уділу князів Радзівілів) – Луцьк – Дубно – Броди – Пліснеськ (сьогодні с. Підгірці) – Олесько – Буськ – Львів – Самбір – Добромиль – Нижанковичі – Перемишль.

Весь цей шлях був сухопутнім, супроводжувався встановленням твердого покриття (т. з. битий шлях з каменю вапнякових порід) та спорудженням мостів і охоронних замків. У Х ст., судячи зі статутів австрійських та рейнських міст, основними предметами експорту з Русі були раби, мед, віск, хутра, коні, а також сіль, ремісничі вироби, зокрема пряслиця з рожевого овруцького шиферу, залізні навісні замки, глиняні іграшки та писанки. Ввозилися на Русь ремісничі вироби, зброя, кольорові метали, штаби – заготовки з рейнської руди, сукно та предмети розкоші.

На Vіа Regia розкинули свої факторії також єврейські купці з Кордовського халіфату адрадханья, які в основному торгували рабами. Такі факторії були і у Перемишлі та Києві. Товари шляхом з Києва до Перемишля перевозилися на чотирьохколісних возах…

З розпадом Русі та виникненням Галицького і Волинського князівств, а також з заснуванням нових міст у західній частині сьогоднішньої України стабілізувалися і укріпилися сполучення між Східною та Західною Європою за допомогою середньонімецького шляху Віа Регія. У нових сучасних умовах ХХІ ст. Vіа Regia переживає період відродження, перш за все, як туристичний шлях, який з’єднує Східну та Західну Європи, сприяє їх зближенню та інтеграції.