“Без мови рідної, юначе, й народу нашого нема”
В. Сосюра
Подорожуючи різними країнами, ми в першу чергу вивчаємо культуру певного народу, його духовні цінності, традиції та вірування, вивчаємо мову, намагаємося зрозуміти їх суть. І відповідь до такого розуміння криється в глибинах народної культури, що проявляється у матеріальній і нематеріальній культурній спадщині кожної нації.
Під «матеріальною культурною спадщиною» розуміються: пам’ятки, ансамблі, визначні місця, а також: вміст бібліотек, музеїв, архівів; архітектурні будівлі (церкви, монастирі, замки, палаци) та інші культурні та архітектурні пам’ятники.
В Конвенції ЮНЕСКО термін «нематеріальна культурна спадщина» означає ті звичаї, форми показу та вираження, знання та навички, а також пов’язані з ними інструменти, предмети, артефакти й культурні простори, які визнані спільнотами, групами й у деяких випадках окремим особами як частина їхньої культурної спадщини. Ця нематеріальна культурна спадщина, що передається від покоління до покоління і постійно відтворюється.
7 українських культурно-архітектурних та природних перлин внесено до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, а саме:
До національного переліку нематеріальної культурної спадщини України включено 6 елементів:
У жовтні 2020 р. було прийнято рішення, що до цього списку увійде також “Культуру приготування українського борщу”. Окрім того, Петриківський розпис та «Традиція Косівської мальованої кераміки» внесені до репрезентативного списку