Заславська брама, Межиріч

Заславська брама (міські ворота), також відома як Ізяславська, була оборонною брамою-вежею, слугувала південним в’їздом у місто. Вона була складовою частиною міських фортифікацій Межиріча, тісно пов’язана зі спорудженням всієї системи міста. Вперше згадується в 1596 році.

Споруда функціонувала як один з елементів оборонного комплексу Свято-Троїцького монастиря. Більша частина оборонного редуту збереглася й донині, а щоб уявити як виглядала брама-вежа кілька століть тому, слід звернутися до опису міста за 1708 рік.

Товщина кам’яних стін на вапняному розчині коливається від 2,3 м до 2,46 м; висота руїн від 3,35 м до 5,9 м. Стіни споруди збереглись по всьому периметру плану. В середині, в південно-східному куті, сліди від пічки і димоходу. Східний кут південного фасаду викладений білокам’яними рустами.

500 років тому ця брама, а також вали, сім башт і Луцька брама утворювали кільце оборонних укріплень Межиріча, який тоді був містом. У неспокійні військові часи в’їзд до міста здійснювався тільки через дві точки: Заславську браму (з боку міста Ізяслав) і Дубенську браму, на місці якої нині знаходиться центр населеного пункту.

На базі проведених в 1980 році архітектурно-археологічних досліджень (ідентичність будівельного матеріалу, системи кладки, бійниць, що використані при перебудові Троїцького монастиря в Межирічі) можна віднести пам’ятку до епохи ренесансу. В процесі вишукувань встановлено, що башта була двоярусною і до неї вів підйомний міст, перекинутий через рів. В’їзд знаходився на висоті 2,5 м від сучасного рівня землі. З втратою оборонного значення кладка була розібрана, рів засипаний