Собор Різдва Пресвятої Богородиці

Засновницею Різдво-Богородичного монастиря та монастирського храму Різдва Богородиці є княжна Анна, котра була дружиною князя Михайло Пузини – вихідця з рюриковичів, які в XVI ст. опинились на Волині. Заснувавши у 1665 р. монастир, вона виділила під його будівництво землю зі свого маєтку в с. Страклів (1975 року увійшло в статус міста Дубна) та значні суми із своєї скарбниці.

Собор Різдва Пресвятої Богородиці – це перлина міста Дубно – храм неймовірної краси та величі. Зовнішня декорація стін і грандіозна і витримана, і скромна і дивовижна. Ця святиня православ’я добре захована серед столітніх дерев, під якими хочеться думати тільки про святе і вічне.

Його будівничі, безперечно, були Волинські зодчі. Вони поєднали візантійський архітектурний стиль з українським бароко. Храм мурований, пятикупольний, в плані – хрестоподібний, має чудовий багатоярусний мистецько-різблений іконостас з іконою Богоматері, інші цінні ікони, чаші, богослужбові книги. Загальна площа собору становить понад 700 кв.м., а бані собору і дзвіниці піднялися на висоту пташиного польоту.

З архітектурного погляду собор з дзвіницею є взірецем Візантійського мурованого храму XII ст., але в поєднанні з використанням елементів притаманних класичній архітектурі. Будівельними матеріалами для нього послужила цегла з глини спеціального випалу та білий розчин, зроблений з піску, вапна, яєць та сироватки. Десять високих напіварочних вікон і три менших додають багато світла.

Витончений зовнішній вигляд Страклівського собору доповнює його внутрішнє оздоблення вельми величної архітектури: фантастично красиві підкупольні склепіння, карнизи, колонки, сережки. Іконостас трьохярусний, дерев’яний, багаторізьблений з колонами і позолоченими карнізами. Ширина і висота іконостасу 7 м. до хреста, що зверху.

Розписи собору вражають своєю унікальністю, витонченістю, довершеністю, винятковою правильністю малюнку. Ікони майстерно написано олійними фарбами. За стародавнім східним звичаєм посередині храму у центрі склепіння зображено сивого Старця, що виступив уособленням Творця Бога, який тримає руками вселену. У центральних склепіннях по краях живопис присвячено чотирьом євангелістам (Матфею, Марку, Луці та Іоану) та іншим євангельським темам.

Згідно з достовірними документами Різдво-Богородичний монастир перестав існувати в кінці XVIII ст., а його храм став парафіяльним. Пізніше при монастирі діяла духовна школа, а в храмі правилась служба Божа українською мовою.

20 січня 1994 року парафіяни одноголосно перейшли у підпорядкування Українській Православній Церкві Київського Патріархату.

Хто хоч раз побував у цьому домі Божому, обов’язково захоче повернутися сюди знову, адже з моменту свого освячення і донині собор жодного разу не закривався. Тут постійно звершується служба Божа і звучить тиха молитва