У 1371р. у Володимирі було створено католицьке єпископство. Першим католицьким єпископом став Петро з ордену домініканців. У XVI ст. княгиня Ганна Збаразька фінансувала будівництво дерев`яного костелу Іоакима та Анни. Справу підтримав Мартин-Божидар Підгородненський. Він був похований в костелі як меценат. Проте, дерев`яний костел був знищений пожежею на початку XVII ст.
У XVIII ст. розпочалося будівництво цегляного костелу Іоакима та Анни, за активної підтримки луцького єпископа Адама Оранського. Костел, збудований у стилі пізнього бароко, був освячений у 1752р.
Костел діяв як парафіяльний (звідси назва «Фара», яку отримала сусідня площа). Частину вівтарів у костелі використовували ченці – капуцини, адже поруч знаходився їх монастир.
У архітектурному плані костел являє собою тринефну базиліку з двома чотирикутними вежами. Збереглися старовинна плитка на підлозі та вікна. Колись в костелі був 9-голосий орган, який славився своїм звучанням та ікони XVIII – XIX ст., але вони не уціліли. До наших днів дійшли лише фрески із зображенням ангелів на стінах храму. Стилістично інтер`єр наближений до рококо.
У 1947 році костел Іоакима та Анни був закритий радянською владою, а згодом перетворений у меблевий магазин, кафетерій. Одразу після закриття вивезені коштовні дубові лави, орган. У 1991 р. костел знову повернуто римо-католикам. Нині він є діючим.
