Водонапірна вежа – яскравий зразок промислової архітектури, побудована у 1911 році архітектором К.Еншом. Є однією із візитівок міста. Побудована на частині фундаменту недобудованого собору, будівництву якого передувало ряд подій.
1746-го року Радомишль став резиденцією уніатських митрополитів і у місті з’явилася консисторія – орган управління справами митрополії, духовна семінарія, митрополичий дім. У 1783р. поряд з консисторією розпочалось будівництво величного собору, яке з приходом Російської імперії, на жаль, припинилось.
Проте, на частині фундаменту цього собору у 1911 р. було збудовано Водонапірну вежу, яка, поряд із своїм основним призначенням, використовувалась як пожежна каланча, а також як оглядовий майданчик для обмеженого кола осіб, наприклад, фотографів (збереглися світлини зроблені з неї у 1913 році). Сьогодні громада міста Радомишль має далекоглядні плани на використання цієї вежі в туристичних цілях і вже розпочалися деякі облагороджувальні роботи.