Фарний Костел Воздвиження Чесного Хреста

Пам’ятка архітектури готики, бароко та модерну ХV ст. Головний (фарний) костьол польська література обов’язково називала серед найдавніших архітектурних пам’яток Городка, нагадуючи, що він існував ще перед Владиславом Ягайлом.

Костел був закладений у 1372 році правителем Королівства Русі Владиславом Опольчиком в часи, коли офіційна польська влада розпочала колонізацію українських земель та активне ополячення населення. Саме з цією метою в Городку і побудований невеличкий дерев’яний костьолик. У 1419 році король Владислав Ягайло наказав вимурувати костел з цегли. Аби міг він успішніше діяти король Ягайло надав йому багато привілеїв, а також матеріально підкріпив польську твердиню двома ланами грунту.
У 1553 році костьол розширили – збудували його теперішню середню частину. Однак 1616 року костьол (хоча і цегляний) згорів дощенту разом з усім містом. Під час відновлення перед фронтом костьол добудували, і він виріс удвічі.

В ХVI ст. було зведено дзвіницю біля костелу, однак у ХVIІІ ст. її було реконструйовано і добудовано. Відомо, що на дзвіниці XVI ст. висіло шість дзвонів, найбільший з яких був освячений 1753 року єпископом Єзерським. Посвячувався він св. Христофору.

1902 року проведено реставрацію костьолу, а в 30-х роках добудовано західну, найбільш величну, частину костьолу за проектом архітектора Б.Віктора. Його архітектура увібрала в себе відразу три стилі – готичний, барокко, модерн. Після третьої добудови і розширення фасад городоцького костьолу прикрасився трьома скульптурами невідомих авторів: Матері Божої (вверху) та апостолів Петра І Павла (внизу).

У післявоєнні роки костьол не діяв. Відданий під склад різним організаціям, він сплюндрувався настільки, що, відкритий наново доброю волею мешканців Городка, крім голих стін, не мав нічого.
Нині храм є діючий і включений до туристичного маршруту містом.