Вежа Корнякта (засновано 1578 р.)

Вежа Корнякта – пам’ятка архітектури національного значення, частина ансамблю Успенської церкви. Вежа побудована в епоху ренесансу як дзвіниця Успенської церкви за проектом архітектора Петра Барбона у 1572-1578 роках на кошти львівського купця грецького походження Костянтина Корнякта. Вежа Корнякта була однією з найгарніших споруд Європи свого часу.

Вежа-дзвіниця квадратна у плані, збудована з ламаного каменю і обнесена тесаним каменем, в обробці використана поліхромія. Сполучена з північним фасадом Успенської церкви. По вертикалі фасади прикрашені пілястрами тосканського ордеру з червоними видовженими арочними нішами з невеликими віконними прорізами. Висота ярусів поступово зменшується, а точно знайдені пропорційні співвідношення додають дзвіниці стрункості та витонченості. Загальна висота вежі без хреста 65,8 метрів.

На вежі, ще до завершення будівництва, повісили вилитий на замовлення купця найбільший у ті часи в Галичині дзвін діаметром у 2 метри, який був названий «Кирилом» та виконував функції головного дзвона міста. Вежа спочатку мала 3 різних за висотою яруси і 3-ступеневе шатрове завершення. У 1672 p. під час турецької облоги дзвіниця постраждала від пожежі. Була відбудована в 1695 p. архітектором Петром Бебером, який добудував ще один ярус і сучасне барокове завершення з чотирма витими обелісками по кутах.

Під час релігійних свят на галереї верхнього ярусу грала капела і виступав братський хор. У приміщеннях вежі значний час зберігалася бібліотека Успенського братства. Вежа Корнякта стала своєрідним гербом братства, її можна знайти на печатках братства, на видавничій марці