Вірменський кафедральний собор Успіння Пресвятої Богородиці – пам’ятка архітектури національного значення у Львові, що належить до Світової спадщини ЮНЕСКО; єдиний храм Вірменської апостольської церкви в Західній Україні.
Його найдавнішу частину 1363 р. почав будувати у вірмено-орієнтальному стилі архітектор Дорінг. 1437 р. до неї добудовано ренесансну аркаду. Середня частина храму – барокова – добудована 1630 р. Західна – найновіша – 1908 р. Над входом на подвір’я височіє вежа, споруджена 1571 р. під керівництвом архітектора Петра Красовського.
Ансамблем стала вся Вірменська вулиця: незмінне старе планування, будинки з XV по XIX століття із збереженням готичних, ренесансних та ампірних елементів. Так у центрі Львова виник чудовий архітектурний закуток, ніби перенесений з Кавказу. Його творять катедра серед цвинтаря, викладеного старими надгробками, монастирське приміщення вірменських черниць-бенедиктинок із подвір’ям, палац архиєпастирський, будинок для священика.
1925 року під час реставрації Вірменської церкви у віконній ніші знайдено мальовничі фрески кінця XIV століття: постать Ісуса, Святого Івана Богослова у візантійському стилі. На стінах храму збереглися фрески пізнішого часу, а також барельєфи духовних осіб.
Більшість розписів у Вірменській церкві належать польському художнику Янові Генрику Розену, який виконував роботи у період з 1926 по 1929 роки. Згодом він виконав чи не найгарніші розписи в приватній каплиці Папи Римського у Ватикані – в каплиці Пія ХІ.
Після Другої світової війни ансамбль Вірменської церкви використовували не для духовних потреб вірян. Церковне приміщення перетворилося на сховище музейних старожитностей. У 90-х роках ХХ ст. віруючі вірмени Львова відродили Вірменську Апостольську Церкву, яка є діючою і нині
