Водонапірна вежа – історична споруда та пам’ятка архітектури у Житомирі. Використовувалась відразу для 3-х цілей: зберігання води, як регулятор тиску води та як пожежна оглядова вежа. Споруду звели разом із прокладкою водогону, її ахітекторами були Арнольд Енш та Мечислав Лібровіч. У верхній частині башти встановили два баки загальним об’ємом 200 кубічних метрів.
Збудована у неоготичному стилі вежа прикрашена кованими металевими розетками, що розміщені на фасаді у два яруси. У плануванні вежа має форму восьмикутника. На висоті 20 метрів споруджено контрафорси для підтримки баків з водою – 4 кутові та 6 проміжних.
Наприкінці ХІХ ст. місто Житомир мало проблеми із системою водозабору та водопостачання. Будівництво 31-метрової башти розпочалося 1895 року, а офіційне відкриття відбулось у 1898 року. На даху є невелика будка – наглядовий майданчик з прожектором, на якому чергові подавали знак про пожежу пожежній частині та жителям, щоб на цей час ті не користувались водою. Під час війни вежа також виконувала роль пункту спостереження протиповітряної оборони.
На кінець XIX ст. вежа була найвищою будівлею в місті – на той час це був місцевий хмарочос. Фактично вежа здіймалася більше ніж на 40 метрів над рівнем міста.
З 1963 року стара башта перестала виконувати свої основні функції, а статус пам’ятки архітектури отримала у 1996 році. До сьогоднішніх днів башта залишається туристичним об’єктом. У 1984 році у вежі відкрили кафе.